Один ранок змінив наше життя повністю. Він перевернув все з ніг на голову: світогляд, думки, людей, історію. Цей день сколихнув увесь світ, але  найбільше страждає наша Країна. Так, саме Країна, з великої літери. Тепер кожен знає про Україну й ті жахливі події, які відбуваються на рідній землі. Мільйони людей у різних країнах бачать нашу сміливість. На всіх континентах знають про нашу сміливість. Історія назавжди запам’ятає нашу сміливість.

Ніхто не очікував. Ніхто. Більше місяця ми доводимо – нас не зламати! Але ж якою ціною?.. Від багатьох міст залишились руїни, люди вимушені покинути свої домівки, а хтось взагалі втратив все...

На щастя, мій дім, родичі, батько, який залишився у Києві з бабусями, у безпеці. Вони живі, мої друзі живі! А скільки горя та страждань навкруги… Хіба таке можливо було очікувати? Тимчасово змінивши своє місце проживання, я усім серцем із Україною. Я – Українка! Я розмовляю українською. Державна мова тепер для мене не є чимось обов'язковим, бо розумію її  силу та цінність.

 Так, наше життя змінилося, нам скрутно. Але ми – сильна Нація, і завжди будемо нею. Нас не зламати, ми обов'язково переможемо. Дякую всім, хто вдень і вночі, у різних куточках країни, захищає наше право на волю та свободу. А ми матимемо іншу місію, не менш важливу, ніж та, яку виконують Воїни. Ми будемо відбудовувати Україну разом. Ми зможемо!

Слава Україні!!!

Олена Ейсмонт, учениця 10-Б класу

«Ми усі по характеру різні,
І смаки не однакові в нас,
Та одна нас ростила Вітчизна
У великий розбурханий час».
Василь Симоненко
11.04.1960

Ніби зрозуміло, але пояснити важко. Завжди страшно без слів, коли ти їх чекаєш, або маєш промовити… А це саме те, що зараз усім нам необхідно. Кожен українець мріє про полегшення, бо це якийсь страшний сон. Надзвичайно важкі часи зараз!

І мені хочеться повернутися до свого звичайного життя з дрібними проблемками, щоб все було впорядковано: осінь, зима, весна… Усі віримо, що українці справляться з цією ордою. Усе налагодиться, бо ми народ!

Читаючи вірші Василя Симоненка дивуюсь, що письменник передбачив сьогоднішні події й правдиво описує мій народ. На жаль, раніше, ми не були достатньо патріотичними, думали лише про себе. Але війна, великий розбурханий час, змінила це. Усіх об’єднала лише Україна.

 Українці гуртуються, щоб допомогти одне одному: захистити Вітчизну, зібрати їжу, гроші, закупити зброю, вилікувати хворих, підтримати біженців. Люди з різних галузей, міст, сіл збираються разом! Я не уявляла, що мій народ спроможний на таке. Але ми це робимо! Я надзвичайно пишаюся, що я українка - частина могутньої нації.

Саме наша єдність допоможе в цей скрутний час боротьби світла з темрявою.

Україна переможе!

Варвара Бабій, учениця 11-А класу

Час зупинився для всіх українців двадцять четвертого лютого. Події за весь місяць відчуваються одним днем, який тягнеться нескінченно довго, а спогади — сірим туманом, що залишає лише яскраві моменти. Але ми обов'язково переможемо. Не можемо не перемогти, бо любов до свободи — це суть кожного українця. Ми незламні з нею.

Коли війна закінчиться — я повернуся до України. Я обіцяла собі, що піду в десятому класі на олімпіади. Я обіцяла, що напишу МАН. Я обіцяла, що продовжу вчитися та буду займатися тим, що мені подобається. Продовжу писати твори, грати на флейті та малювати. Війна не відбере в мене цього, я не дозволю їй заважати моїм мріям та особистому вибору, що зробила, вступаючи до Русанівського ліцею. Я дійсно вдячна всім учителям та долі за навчання в цьому чудовому закладі.

Я вірю, що все буде добре!

Ми сильні, ми переможемо!!!

                                             Ольга Михайлик, учениця 9-А

Матусю, не плач, моя рідна!
Я знаю: з тобою в безпеці!
Ми їхали довго й нешвидко,
І з сумом, і з болем у серці.


Матусю, не плач! Я ж з тобою!
Я знаю: повернусь до  тата.
Пройдемося з ним знов горою.
Я буду його обіймати.


Матусю, не плач! Розумію,
Що тих трьох хвилин не достатньо,
Щоб біль залишити  з собою,
На бій відряджаючи брата.


Матусю, не плач! Я благаю!
Я бачу, що плачеш вночі.
Та небо над нами, я знаю,
закрили винищувачі.


Матуся, поглянь,  небо синє!
І зникли всі вороги!
Слава моїй Україні!
Ми всі вже перемогли!

Березень 2022 р.

Антон Кравчук, учень 8-А

Так дивно, наскільки швидкоплинне наше життя. Невже прийшов квітень? Так, у багатьох українців дні повністю переплуталися - і тиждень ніби не 7-денний, і день пролітає швидко-швидко, наче він скоротився вдвічі.

          Згадую останній мирний день, і мені досі не віриться, що з тієї прогулянки від Русанівки до мого будинку пройшло більше місяця... Близько півгодини йшла пішки, захоплена весною, що вже відчувалася в ніжно-блакитному небі, червоногарячому заході сонця та натовпі людей у парку, що також знайшли час насолодитися теплом.

          Чи думала я, що сумуватиму за шестиденкою в ліцеї? Чи з теплом згадуватиму затори та ескалатори в метро? Звісно, що ні. Проте зараз все б  віддала, аби знову щодня чути: "Обережно, двері зачиняються"...

Чекати залишилося недовго. Але так шкода, що найніжніша пора року, весна, почалася зі страхіття та болю.

Та зовсім скоро вже все буде добре.

Усе буде Україна!

Оля Полюлях, учениця 10-Б класу.

Єднаємось та крок за кроком відновлюємо зв'язки, зруйновані війною!

Наступне заняття плануємо вже цієї суботи, 2 квітня, о 12:00.
Курси проводитимуться у дистанційному форматі в Zoom:
ID Zoom-конференції: 673 736 8278
Код доступу: 1992

З організаційних міркувань при під'єднанні просимо обов'язково використовувати повне ім'я та прізвище учня.

Якщо ви не відвідували курси для шестикласників раніше, але маєте бажання приєднатися зараз, зверніться, будь ласка, за електронною адресою ліцею [email protected]

Живучи в 21 столітті, я ніколи не могла уявити, що існують речі, які неможливо врегулювати шляхом компромісів та домовленостей. Але ранок 24 лютого змінив уявлення людей про демократію, політику, ставлення до життя…

В Україні гинуть військові, цивільне населення та діти.  Люди сидять у підвалах, а навколо літають бомбардувальники, гелікоптери. У наші київські будинки, де точно немає воєнно-стратегічних баз, прилітають ракети та снаряди і, охоплюючи все жовто-червоним вогнем, роблять їх купою залізобетонних уламків. А все це через те, що наші північно-східні сусіди залишилися ще в 19 столітті, коли для досягнення суспільно-важливих цілей використовували силу, а не розум.

Лише завдяки фотозйомці можемо показати росіянам, яка саме “спецоперація” відбувається на нашій землі, але через пропаганду, яка поширюється більшістю їх радіо-телевізійнихканалів, вони все одно не вірять всьому світу. А завдяки закриттю доступу до правдивої інформації вони втрачають можливість отримати відеоматеріали зняті нами, тож населення стає заручниками диктаторського режиму їх президента та його найближчого оточення. Заручившись підтримкою євросоюзних лідерів, які розуміють важливість термінової допомоги, ми мужньо захищаємо наші кордони, бо українці - це волелюбний та самостійний народ, який потребує миру.

#Ми_ПЕРЕМОЖЕМО!

                                                                       Ольга Тюгаєва, 10-А клас

З приходом війни змінились пріоритети, бажання й переконання. Звичне "Як ти?" перетворилося на величезний прояв любові та турботи. Хвилюєшся за себе, рідних та близьких, а ще й  за тих, хто відстоює нашу свободу.

Гнів, розпач, страх, розчарування заполонили душу кожного й перешкоджали нормальному сприйняттю реальності. Для мене, пошук речей, що заспокоюють і відволікають від страшних подій, став досить складним. І я почала записувати нотатки: усі події, переживання та емоції. Там уже стільки інформації назбиралося! І це, однозначно, повертає нас у  реальність. Спілкування з друзями й рідними, їх підтримка та теплі слова стали незамінними й такими бажаними, хоч і в онлайн режимі.

Щодня, як сонечко заглядає у вікно, на душі стає спокійніше, з'являється надія: ПЕРЕМОЖЕМО!
Виходжу на вулицю й очищую свої думки, слухаю музику чудових українських виконавців. Не зовсім звичну для мене - спокійну, подекуди навіть сумну, але вона заспокоює й обнадіює. А ще утіхою стали книги. Свої я, на жаль, не взяла, коли поспіхом збиралися. Проте відома книжкова платформа “Yakaboo” надала безкоштовний доступ. Обираючи щось, зважала на цитати, щоб зрозуміти посил автора й настрій твору."Війна — страшна штука, але вона кожного чогось вчить" та "Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі" – фрази, що змусили мене замислитися...

Настане перемога, ми повернемося додому, зустрінемось з тими, з ким розлучилися та зможемо просто спокійно спати. А ще цінувати кожну дрібничку. Війна змінила кожного по-своєму. Цінуймо те, що маємо! Наш незламний дух і козацький драйв не перемогти!!!

#Усе буде Україна!

Даша Горецька, 9 клас

Шановні друзі!

Раді повідомити, що з 28 березня Русанівський ліцей продовжує освітній процес в дистанційному режимі. Незважаючи на всі обставини воєнного часу, ми вчимося! Адже Україна має бути вільною, сильною та освіченою!

З 14 березня вчителями ліцею було організовано щоденне проведення консультаційних занять, а вивчення цікавих додаткових тем з окремих предметів не зупинялося з самого початку військової агресії. Ми дякуємо за підтримку та щасливі, що Ви з нами!

Формат дистанційного навчання 7-10 класів буде аналогічним до того, який вже було відпрацьовано під час протиепідемічних обмежень. Близько 50-60% навчальних годин у кожному класі проводитиметься в онлайн-режимі на платформах Zoom, Google Meet або Microsoft Teams, решта — асинхронно. Для того, щоб кожен учень ліцею мав можливість опрацювати навчальний матеріал у зручний час, за можливості вчителі ліцею будуть здійснювати записи синхронних занять та публікувати їх разом з іншими навчальними матеріалами у Telegram-каналах класів.

З метою недопущення перевантаження дітей ми відмовляємося від обов’язкових домашніх завдань, усі вправи та завдання будуть нести тренувальний характер з метою закріплення матеріалу й матимуть розширені часові межі для виконання. Поточне та тематичне оцінювання здійснюватимуться в гнучкому режимі в електронних журналах класів. Як і зазвичай, оперативний зв’язок та координацію навчальної роботи здійснюватимуть класні керівники у взаємодії з адміністрацією ліцею. Про особливості освітнього процесу 11 класу та порядок завершення навчального року ми проінформуємо окремо.

Розуміючи, що діти з окремих регіонів України поки не мають змоги продовжити повноцінне навчання у своїх закладах освіти, ми запрошуємо їх долучитися до наших онлайн-занять за програмою природничо-математичного профілю навчання разом з учнями ліцею 7-10 класів на умовах тимчасового зарахування до відповідного класу. Для цього можна надіслати відповідний запит на електронну скриньку ліцею [email protected] За можливості ми приєднаємо Вас до наших занять або надамо рекомендації щодо подібних ініціатив інших закладів освіти.

Україна — єдина, і в єдності наша сила.

Розклад занять на понеділок, 28 березня, буде опубліковано сьогодні ввечері
у Telegram-каналі ліцею. У ньому ми продовжимо оперативно інформувати Вас про наші наступні плани.

Адміністрація ліцею

Багато людей не вірять у те, що навчання в школі може допомогти досягти успіхів у житті. Проте ми мали змогу в онлайн-форматі поспілкуватися з Танею Баценко - випускницею Русанівського ліцею 2016 року й переконатись в зворотньому. Вона просто розповіла  свою історію… Про те,  як після 11 класу перед нею постав вибір щодо майбутньої спеціальності. Про переїзд до Львова та навчання за  програмою Computer Science Українського католицького університету.

А ще, як цілеспрямованість привели її до офісу Google на стажування у 18 років. І вже зараз (а Тані всього 22!) дівчина має престижну роботу й проживає в Лондоні. Подібний шлях до успіху демонструє нам, що за допомогою працелюбності й наполегливості можна досягти будь-яких висот.

Дякуємо за лекцію Тетяні, яка довела ліцеїстам, що варто боротися за своє майбутнє!)

Олександра Лавріненко, 10б клас

Мене вразило, як Тетяна Баценко ставить перед собою цілі та перетворює мрії у реальне життя. Круто, що ще в 11 класі вона написала те, ким бачить себе у майбутньому, і вже все написане збулося. А ще цікавими були відгук про УКУ та можливості, які він дає студентам, про нинішнє життя в Лондоні. Дуже вдячна Тетяні за корисну інформацію та мотивацію!

Марія Клименко, 11 клас

Два стажування та офер від Google у 20 років. Як студентка УКУ втілила свою мрію