Маємо пам’ятати

Є в історії людства події, які зрозуміти й осмислити неможливо людським розумом, але до них постійно повертається пам’ять. Саме такою була наша екскурсія разом із класним керівником Марією Леопольдівною до Бабиного Яру. Це була не просто прогулянка містом — ця подія змусила нас глибоко замислитися над історією та цінністю людського життя. Адже Бабин Яр — не просто географічна точка на карті, а символ однієї з найбільших трагедій ХХ століття.

Ми дізналися, що у вересні 1941 року лише за два дні тут було розстріляно понад 33 тисячі євреїв, серед яких — жінки, діти, літні люди. Згодом Бабин Яр став місцем страти ромів, військовополонених, українських націоналістів та підпільників. Загалом тут загинули понад 100 тисяч людей. Ці цифри вражають, але за ними — долі конкретних людей.

Особливо нас вразила історія акторки лялькового театру Діни Пронічевої, яка дивом вижила після розстрілу. Вона несла цей біль усе своє життя, проте мала силу говорити про трагедію, аби світ не забув. Її доля показала нам, наскільки жорстокими можуть бути часи і водночас наскільки сильною є людська воля до життя.

Глибоке враження на нас справила й аудіовізуальна інсталяція у Бабиному Яру. Вона дала можливість ще глибше відчути атмосферу тих страшних подій і стала важливим способом збереження пам’яті про невинно загиблих, нагадуючи, що такі злочини не мають права повторитися.

Екскурсія до Бабиного Яру навчила нас, що пам'ять — це наш обов’язок перед жертвами й тими небагатьма, хто вижив. Ми повинні завжди пам’ятати, аби «вчасно розпізнати й не проминути пророслих з’явлень».

Ми щиро вдячні нашим захисникам за можливість відвідати це місце, яке стало символом трагедії та водночас нагадуванням про силу людського духу.

                                                                    Павленко Ліза, учениця 9-А класу

Коментарі