21 листопада, у День Гідності і Свободи, до Русанівського ліцею завітав відомий український казкар, поет, музикант, сценарист, майданівець, волонтер Сашко Лірник.

Учні були учасниками інтерактивних казок, веселих та серйозних, для дітей та дорослих. Затамувавши подих, ліцеїсти слухали нотатки письменника про Майдан, про війну, про козацький дух, що допомагає нашим воїнам боронити українську землю.

Сашко Лірник зарядив усіх духом патріотизму, гідності і свободи.

Оксана Артеменко

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель математики, Заслужений учитель України - Григорій Борисович Філіпповський

Назвіть свій улюблений шкільний предмет.

Це була геометрія. Я думаю, що саме вона найкраще розвиває творчі здібності учня. І, як мені здається, зі школи повинен виходити учень, який може винаходити, фантазувати й у цілому творчо мислити, а саме геометрія найкраще культивує це в учнях.

А чи був у вас такий «герой», який спонукав вас вивчати геометрію?

Мені завжди подобалась геометрія як творчість, але, звичайно, спочатку, коли я був молодим учителем, велику роль відіграв прекрасний київський педагог Ісак Аркадійович Кушнір. Ми з колегами відвідували його курси, і це дало сильний поштовх для нас, недосвідчених викладачів. 

Назвіть найважливішу, на вашу думку, якість учня.

Мені здається, має бути два моменти: розум і доброта, оскільки розум, не підкріплений добротою та людськими якостями, може піти в дуже небезпечну зону, ну, і навпаки - доброта без розуму виглядає дуже дивно.

 Чи працювали ви кимось, окрім учителя?

Так, за першою освітою я інженер-суднобудівельник, три роки працював майстром цеха на суднобудівельному заводі в Києві і думаю, що це була дуже гарна школа життя для мене. Тоді зрозумів, що справа не лише в освіті, а все-таки більше в людських якостях. 

А хотіли б ви пізнати ще якусь професію?

Хотілося би бути ще багато ким, наприклад, я заздрю людям, які займаються дайвінгом. Дуже хотілось би попірнати в морських глибинах і подивитися на неймовірний підводний світ. Але, з іншої сторони, коли ти обираєш професію, то маєш служити їй вірою і правдою, і тому, якщо є вільна хвилина, я віддаю її математиці, зокрема геометрії.

Чи намагалися ви розв’язати не розв’язувану задачу?

Так, але в мене нічого не вийшло. Я радію тому, що учні часто краще розв’язують задачі, ніж я, і я можу з ними консультуватися. Я щасливий, що є ті, хто завдячуючи моїй допомозі піднялися на високий рівень.

 Які ваші музичні вподобання?

Ну, сьогодні це класика, а у свій час ми захоплювались Beatles, Led Zeppelin і The Rolling Stones. У Радянському Союзі теж були гарні групи, які зараз вже забуті – «Пісняри» «Веселые ребята», «Поющие гитары» — це теж виконавці часів моєї молодості.

Інтерв'ю брали учні 9-А класу: Безрук Костянтин, Гельман Даніїл.

«Ваша думка для мене глибоко ворожа,
але за ваше право її висловити я ладен віддати своє життя”
Вольтер

День добра, як писала Соня, у Русанівському ліцеї ми відмічаємо ЩОДНЯ. І  Міжнародний День Толерантності, який відзначається 16 листопада,  для учнів Рл це не  просто один день терпимості у рік.

Щодня ми намагаємося чути один одного, поважати думку іншого, бути відкритими до наших індивідуальних відмінностей,  адже всі різні, але рівні.

Тож сьогодні ми звернулися до народної мудрості і висловів видатних постатей. Розглянули їх під іншим кутом, занурившись у глибину змісту, відкривши для себе  нові грані давно знайомих простих життєвих істин.

Назар Придка 10-А

13 листопада у всьому світі відзначають День добра. Звичайно ж, ліцеїсти не могли проігнорувати таку подію.

Не встигали учні перетнути ганок ліцею, як їх замикали в обійми наші усміхнені дівчата. Ніхто не міг проскочити повз та залишитися без позитивного заряду на навчальний день. Інші підхопили цю затію. Підходили один до одного, обіймалися та бажали щось приємне, ділились цукерками й позитивом. Атмосфера в ліцеї була чарівною, ніби добрі слова та емоційна підтримка наситили повітря.

Але не тільки учні брали участь у святкуванні: учителі так само вітали ліцеїстів і сяяли усмішками (нам із Ганною Миколаївною як раз пощастило втрапити до кадру, коли ми обіймалися).

Я дуже радію, що День добра майже не відрізнявся від інших у РЛ: 14 листопада учні так само вітали один одного обіймами, підбадорювали перед початком уроків і вчителі теж сяяли перед робочим днем.

День Добра Ми відмічаємо ЩОДНЯ!!

Софія Кобизька

---

Приємно переглядати фото, родом із дитинства та ліцейного життя. Від них віє теплом, радістю та щасливими спогадами...

До фотоархіву додано альбоми за 2013-2014 н.р. та за 2014-2015 н.р.

"Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову."
Ліна Костенко

Напередодні Дня української писемності та мови всі ми, учні та вчителі Русанівського ліцею, разом з усіма українцями в Україні та за її межами писали ХІХ Всеукраїнський  радіодиктант  національної єдності.

Словами важко описати, що  відчуваєш, коли стаєш частинкою великого цілого… Тебе наповнює  почуття гордості за нашу мову, за наш народ, який, не зважаючи ні на що, зміг її зберегти. І лунає вона  не лише в піснях народних, а й на телебаченні, на вулиці, у школах і вишах, у наших домівках.

Без мови годі говорити про самостійну націю.

Мова – це те, що має нас об’єднувати, адже ми – українці!

О. Артеменко

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель хімії, кандидат наук  Тетяна Євгеніївна Буяло.

Про який хімічний елемент Ви могли б розповідати годинами? І чому?

Про Карбон. Тому що цей елемент утворює мільярди хімічних сполук і є основою життя на нашій планеті.

А чому треба вчити хімію?

Щоб мати уявлення й розуміти, що відбувається в навколишньому середовищі.

Чим Ви займаєтеся у вільний від ліцею час?

У вільний від ліцею час працюю в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, маю двох дітей шкільного віку, собаку, черепаху, аксолотля і риб. Усі вимагають уваги. Люблю читати, збирати гриби, спостерігати за рослинами і тваринами в природі.

Яку країну Ви хотіли б відвідати?

По-перше, я хочу у Великобританію. Також мені було б цікаво відвідати острів Маврикій, Аргентину… Дуже багато країн. Я мало де була.

Які у Вас джерела натхнення?

Джерелами натхнення є спілкування з людьми, прагнення до вдосконалення того, чим я займаюсь.

А які Ваші книжкові уподобання?

Я дуже люблю твори Джеральда Да́ррелла, це англійський натураліст. Також Ільфа і Петрова, Агату Крісті й детективи Іоанни Хмелевської. Читати Булгакова люблю.

Якими якостями має бути наділений сучасний учень?

Сучасний учень має бути відкритим для всього нового, здоровим фізично й психічно, цілеспрямованим, добрим, чесним, порядним. Має тверезо оцінювати свої перспективи й будувати своє життя таким чином, щоб бути матеріально забезпеченим. Також учень має бути толерантним до оточення, поважати думку інших.

Щоб Ви змінили чи що впровадили в Рл?

У Рл, думаю, потрібно посилити матеріальну базу для вивчення біології, на досліди з хімії клас ділити на підгрупи, щоб кожен міг проводити експерименти без ризику для здоров'я. Учнів старших класів потрібно розгрузити й дати їм можливість вивчати лише профільні предмети. 

Інтерв’ю брав учень 10-В класу - Шафаренко Владислав

"Гроші або жарт" - цей вислів, зазвичай, ми чуємо на Halloween. Цього року ми вирішили їх поєднати.

5 листопада в Русанівському ліцеї відбувся благодійний ярмарок на якому представлені солодощі та креативні поробки, що виготовлені власноруч.  Ліцеїсти влаштували цю акцію, щоб розпочати збір коштів для встановлення біля будівлі ліцею велопарковки.

Сучасні учні Рл підтримують ідею екологічного транспорту та фізичних вправ корисних для здоров’я, тому користуються велосипедами та самокатами.  Велика вдячність усім, хто підтримав цю акцію! Робота по збору коштів буде продовжуватися.

 Чекаємо усіх небайдужих долучитись до нових акцій Рл.

Фото звіт

Веселка Інна Моісеївна

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель української мови та літератури, класний керівник 10-А класу - Оксана Петрівна Артеменко

Почнемо, мабуть, з вашого улюбленого предмету в школі. Який предмет це був?

Біологія, хімія, фізкультура, історія, математика. Мова…література, так, можливо.

 Хімія й біологія подобалися найбільше.

Зараз Ви вчитель української мови та літератури…)

Так.

Що вплинуло на те, що Ви змінили профіль так суттєво?

Ну, мабуть, все ж таки вплинуло те, що я вчительське дитя. Моя мама викладала українську мову й літературу і , у принципі, це те середовище, у якому я зростала. І вже в першому класі знала всю програму з літератури: усі вірші напам'ять, і зміст творів. Сказати, щоб я любила літературу? Я в ній зростала. Так, це моє природне середовище. Говорити, що це був мій улюблений предмет? Це повітря, яким я дихала. Я не збиралася взагалі бути вчителем.

Я хотіла бути слідчим, як тато. Та ще й не просто слідчим, а слідчим-криміналістом. У Радянському Союзі не так просто було здобути цю освіту, вступити на юрфак було майже нереально. А в школу міліції тоді не брали дівчат. Навчатися можна було лише у Волгограді, але мінус був у тому, що після навчання я б не повернулася до Києва. Мені треба було б три роки відпрацювати в Середній Азії, у якомусь аулі дільничим. Тато мене переконав («Ти уяви, які там у Середній Азії закони. Двадцятиоднорічна дівчина! Та тебе вкрадуть у першу ж ніч…»).

Ще думала, можливо, театральний… Але точно не педінститут 🙂

Але все ж саме так з Вами й сталося. То назвіть, на вашу думку, найважливішу якість сучасного учня.

Здатність учитися. І не тільки для того учня, що вчиться в школі чи ще десь. Узагалі учня. Уміння безперервно вчитися, ніколи не зупинятися – оце здорово! Учитися на своїх помилках, учитися на будь-якій інформації – оце найважливіша якість.

Чи ви працювали коли-небудь ще кимось, окрім учителя?

Так, працювала. Я була методисткою дитячого садка й там же, за сумісництвом, музичним керівником і медсестрою.

Тобто так чи інакше були пов’язані з педагогікою?

Так, із педагогікою. Мала в садку кілька професій одночасно через брак кадрів.

А чим Ви займаєтеся у вільний від ліцею час?

Спортом, музикою. Також зараз я повернулася до свого улюбленого хобі: займаюся латиноамериканськими танцями, тому що все життя танцювала й знову, урешті-решт, повернулася до цього. Ще люблю плавання, туризм, трекінг, лижі.

Тепер питання, яке цікавило велику кількість людей. Скільки Ви заробляєте?

Можна заробляти більше. В усякому разі я можу сказати, що можу собі дозволити мандрувати світом.

Приймається :). А зараз уявіть ліцей майбутнього. Таким, яким саме Ви його бачите. І скажіть, які б три речі Ви змінили, упровадили, можливо, щось прибрали?

Насамперед важливою змінити простір ліцею. Люди людьми, це здорово, але простір теж відіграє велику роль. Він замалий для нас, для наших проектів, для нашого креативу… Нам катастрофічно не вистачає місця. І, звичайно, треба розбудовувати або перебудовувати це приміщення або переселятися в нове. Але нове – це буде не той Русанівський ліцей. Тобто, по-хорошому, треба розбудовувати це приміщення, щоб у нас була й актова зала, і спортивна зала, де ми могли б не тільки вчитися (!), але ще й розслаблятися. Перше – це простір.

Друге – це, звичайно ж, технічне оснащення, яке теж, до речі, споріднене із простором. Щоб воно було за останнім словом техніки, це дуже важливо сьогодні, й ми не маємо пасти задніх.

І третє я не те, щоб змінила, я навпаки хотіла б зберегти - це дух сімейності, відкритості, я хотіла б це зберегти й не міняти. Щоб Рл залишався таким, тому що величезні школи, де вчителі навіть не знають одне одного, - це зовсім не те. Школи не повинні бути такими великими. Вони, на мою думку, мають бути маленькими, де кожного видно: у якому він настрої, чим дихає, що відчуває – і саме в такому невеличкому колі ми вчимося бути людьми.

Але це не відповідь на запитання, що б я змінила. Третє, хотілося б, щоб до нас продовжували приходити нестандартні, сміливі викладачі. Так, залучати молоді кадри, які люблять і хочуть працювати в школі.

До речі, питання стосовно вчителів. Кого з учителів Русанівського ліцею Ви, можливо, хотіли б бачити своїм учителем у шкільні роки?

Гмм…Цікаве запитання. Я б із задоволенням повчилася б в Ірини Володимирівни Михайлик, у Григорія Борисовича Філіпповського, в Олександра Анатолійовича Шамовича.

Виходить, у вчителів математики 🙂

Так, я б із задоволенням повчилась у всіх учителів математики. Якщо говорити про гуманітаріїв, то я б із задоволенням повчилась у Ганни Миколаївни Кулічук, Марії Леопольдівни Давидової.

Ми знову повернулися до шкільних років. Скажіть, можливо, у комусь з учнів ліцею Ви впізнаєте себе в школі?

Ну, частково в тобі, так, у тобі я себе впізнаю. Ти ж розумієш, що люди не просто так сходяться або знаходять спільні інтереси. Мені теж, як і тобі, хотілося скрізь встигати: і в навчанні, і в музиці, і в танцях, і в спорті. Щоб вистачало часу на друзів. Щодо ставлення до навчання – мені все було цікаво. Чимось ти схожа на мене.

Це приємно).

Які у Вас є джерела натхнення?

Мої джерела натхнення – це мої хобі, які я вже перелічила. Могла б іще додати, що величезним джерелом натхнення є для мене природа. Я просто обожнюю ліс, воду, гори. Екскурсії по містах розширюють кругозір, але для натхнення важливіша природа: коли ти слухаєш вітер, обіймаєшся з деревами, пливеш у річці, яку ще не зіпсувала людська рука. Мені подобаються п’ятизіркові готелі, та мені зручніше в наметі. І, звичайно, розумні книги – це також натхнення.

А якою була ваша улюблена книга в шкільні роки

Я дуже любила Фенімора Купера, усі його книжки, які пов’язані з пригодами індіанців в Америці.

Ви багато казали про своє захоплення спортом. А як Ви вважаєте, чи в задовільному стані Ви підтримуєте своє здоров’я?

Можна краще. Немає меж досконалості. Своїй формі завдячую спорту. Тіло – це те, в чому живе наша душа. І його треба любити, його треба підтримувати у формі, про нього треба дбати в будь-якому віці. Щоранку (я себе привчила) в мене година йоги обов’язково. Тоді я можу йти працювати.

Також Ви казали, що музика відіграє велику роль у вашому житті. Які ваші музичні вподобання?

Я дуже люблю джаз. Коли щось роблю, паралельно має звучати джаз. Класику теж люблю, але не в такій кількості. Дуже люблю сучасну українську музику. Просто в захваті від сучасних музикантів: як вони пишуть, як вони співають. Мені дуже подобається Христина Соловій і «Один в каное».

А це питання Вам поставили в якості зворотного зв’язку. Як Ви розумієте вислів Теодора Рузвельта «Роби те, що можеш, із тим, що маєш, там, де ти є»?

Дякую, хороше запитання. «Роби, що можеш» - це стосується того, що ти маєш використовувати той ресурс, який у тобі є, тобто що ти можеш зробити в даний момент. Не відсторонюйся ніколи. Якщо можеш щось зробити, роби обов’язково. Можеш в'язати – в’яжи, співати – співай. Ніколи не сиди без діла. Використовуй свої здібності. «З тим, що ти маєш» - а от не завжди нам будуть створюватися такі умови, щоб усе було під руками. Є в тебе тільки олівець та один аркуш паперу – значить, це все, що тобі потрібно, зроби максимум із того, що ти можеш із цим зробити. Нічого не вимагай, дій за ситуацією, використовуй те, що з тим, що маєш. Ну і «там, де ти є» - ми не просто так народилися в якомусь місці. Тут я маю повністю й реалізуватися. По-хорошому, якщо звести цю фразу до чогось синонімічного, то я б сказала: тут і зараз. Мрій і дій. Ця фраза стала вже афористичною в нашому ліцеї.

Ми також хотіли б почути щось про вашу сім’ю. Чи є хтось, ким би Ви особливо пишалися або про кого є що сказати?

Найближчою людиною для мене зараз є моя дочка, я нею дуже пишаюся. Їй 31 рік, вона закінчила Русанівський ліцей, вона має багато різних спеціальностей, вона всі ці роки шукала себе в різній діяльності – чого вона тільки не вміє робити! Крім того, вона дуже розвинена, начитана, обізнана, уже багато поїздила по світу, має певний багаж знань і досвіду, я часто з нею раджусь. Пишаюся своїми рідними, яких, нажаль, немає на цьому світі. І мама, і тато, і брат – це були прекрасні люди. Мені просто пощастило, що я росла в такій сім’ї. Батьки дуже поважали мене як особистість, давали мені право вибору й узагалі показували мені зразок величезної поваги до Людини. Мама була вчителькою української мови та літератури. Я дивувалася, у якому темпі вона читала книжки. Мама могла за ніч прочитати два романи, а потім усе це розповідала нам: мала феноменальну пам'ять. Тато був слідчим; як і мама, він був Людиною з великої літери. Був дуже емпатійним, відчував усіх, хто поруч, знав, коли треба змовчати, коли сказати якесь слово, коли надати допомогу або просто побути поруч. Брат був мені другом. Таке буває рідко, він на сім років старший за мене. Це та людина, з якою ми всю ніч могли проговорити на різні філософські теми. Мої рідні були мені не лише рідні по крові, але й рідні по духу. Мені дуже пощастило з ними, звісно ж, дуже їх не вистачає. Пам'ять про них зігріває душу.

А тепер таке дуже загальне питання, проте Вам сподобається. Що ви любите?

Я люблю життя, люблю людей. Я люблю сміятися, люблю готувати, але на це немає часу). Люблю спілкуватися з друзями, люблю природу, мистецтво, театр… Того, що я люблю набагато більше, ніж того, чого я не люблю.

Це добре. Як на мене, це значить, що життя вдалося.

Саме так!

І наостанок. Ви вже відповіли на купу запитань. А можливо, є те запитання, яке Ви хотіли б почути?

Мабуть, я б хотіла почути запитання «Що для Вас Русанівський ліцей?», чому стільки років я тут. Ліцей для мене – це те середовище, яке допомогло мені знайти себе, відчути, що ти можеш бути корисним, комусь допомогти. Сімейна атмосфера ліцею для мене дуже важлива. Люблю своїх колег: вони всі неперевершені! Поважаю своїх учнів, пишаюся ними!

Інтерв’ю брала учениця 10-Б класу - Ліза Ткач.

  Бути ліцеїстом - що значать ці слова? 
Напевно, кожен день вчитися та дізнаватися щось нове, берегти друзів та допомагати іншим, вірити в свої сили та впевнено йти до мети.

    18 жовтня РЛ святкував День ліцеїста. Усі зібралися у родинному колі та радо вітали один одного. Цікавими були цьогоріч майстер-класи. Ми мали змогу познайомитися ще ближче, поспілкуватись, обмінятися досвідом та навичками. Згадаємо про них?

     Для математиків та фізиків проведено декілька захопливих лекцій та семінарів. Один з них мав назву “Неточності теоретичної фізики та їх наслідки в експериментальній». На прикладах веселих та незвичайних задач краще розумієш суть фізичних процесів. Не менш цікавим було доведення софізмів.

 А ще про шахи. Усім знайомий вид спорту заграв новими барвами на нашому святі. Партії були зіграні між учнями різних класів. Грали навіть утрьох! Для юних інженерів проводився майстер-клас з побудови найпростіших літаків. Правда з пенопласту, палиці, пластиліну та клею, але ми навчилися створювати літаки!

   Ліцеїсти - творчі люди. На одному з етапів ми довели, що наші руки з плечей, створивши картинку в одному з трьох стилів - аніме, пейзажі або герої “MARVEL”. Під час майстер-класу “Перспектива” вчились малювати, однак це були 3D малюнки. У результаті ми отримали сходинки, які були занадто реалістичними.

    Навіть старі й непотрібні речі ліцеїсти перетворювали на витвір мистецтва. Здавалося б кому знадобляться непрацюючі диски? Але, поєднавши їх з серветками, можна створити прекрасний елемент декору в техніці декупаж на етапі “Веселий клей”. Після майстер-класу “Грошове дерево” у вас залишились копійки, номіналом 1, 2 та 5, оскільки з них було виготовлено чарівні гілочки. Багато з наших ліцеїстів здатні не тільки штурмувати задачі, а й швидко опановувати нові види діяльності всього за 30 хвилин, наприклад, запальний ча-ча-ча. Любителі ручної праці мали змогу створити дракона з одного листа паперу або ж виготовити власну мотанку, що слугує оберегом.

       А для тих, хто захоплюються психологією цікавою була “Теорія обману”. Отримані навички з розпізнавання обману на рівнях тіла, слів та емоцій  без сумніву є корисними й потрібними.

    На наших майстер-класах було місце для тих, хто хотів просто відпочити. Бо робити візерунки на печиві не тільки весело, а й дуже смачно. Як не дивно, на майстер-клас “Плетіння сучасних кос” приходили не лише дівчата. Виявилося, що хлопці також були зацікавлені в розкішній зачісці.  Дивовижні маски з вусами та  посмішками виготовлялись на етапі “Flash Photo”. Усі отримали заряд позитиву та декілька прикольних фотографій. Що може бути кращим за веселу гру? “Improvisation” був створений для сміху. Вгадати хто ти, де і що робиш було складно через постійні жарти, проте це робило гру ще цікавішою.

На етапі “Пазл” учні змогли не тільки скласти невеличкі картини, а й відновити легендарне творіння Леонардо да Вінчі “Мона Ліза”, згуртувавшись у дружню команду.

    Цей день справді був особливим і незабутнім. Вітаємо всіх нових ліцеїстів та дякуємо організаторам за проведення свята. Ліцей - це не просто школа, а місце, куди хочеться вертатись щодня, працювати, творити та розвиватися. 

Фото звіт події

Маша Лазоркіна, 11-А клас